Особиста творчiсть
Діти в лісі підпалили трактора
Нанесли державі збитки
Куди дивиться мілілція?
Куди уходить молодість?
Діти в лісі підпалили трактора
І відбувся ряд других собитій
Та питань життєвих менш не стало
Напрімєр: куди уходить молодість?
Війнув морський бриз, нарушив женщині причоску
Два парня стоять на бєрєгу взявшись за рукі – друзья навєки
Погоня остановилась на світофорі – закурили
Все завмерло, включая механіка
«I am f*cking destroyed» - кричала курка, вириваючсиь від півня
Подув вітер – прогнав гопніків
Діти балувались з компьютером – перезапустили ДніпроГЕС.
Все завмерло, осінь…
Йшов громадянин по вулиці утром раннім
Вроді би просто прохожий, як я і ти
Він обернувся - а то був Юрій Гагарін!
І дівне свічєніє було з його руки!
Простий гражданін, він не ізбірал дорог,
Не просив дєнєг у судьби, не гнув матюки
Він підійшов до мене – справжній Юрій Гагарін!
І дівне свічєніє було з його руки!
Він не промовив мені ні слова,
Але міжгалактичні перельоти і небезпечні переходи із кібєр-пространства проникли в мої думки
Він посміхнувся, так як всміхався лиш Юрій Гагарін
І дівне свічєніє було з його руки!
Він передав мені на підсознатєльному уровні
Тайні знанія для людства на грядущі віки
Потім махнув рукою, як настоящий Юрій Гагарін
І ліш дівне свічєніє осталось з його руки.
Я погнався за тобой у соняшниках
Ти була в ковбойках і пальті
На емтешніку любий дурак уміє
Я тебе полоскотати захотів
Я погнався за тобой у соняшниках
Ми були удвох у цілім світі
Може ще на небі космонавт
Крадькома із космоса за нами…
Ми сміялись, бігли і кричали
Я хватав тебе за зорі і пісні
Там, далеко, висoчiла фабріка…
Зайчик копошився у гівні…
Вечір полоскав у небі крила
Місяць миготів із частотою 37
Ти для себе групу «Кісс» відкрила
Нічіво што двацать пєрвий вєк?
Ти тоді у полі заблудилась
Запальничкою я освітив твій шлях
Ти замерзла – став тобі куфайкою
І доніс до хати на руках
На зорі замайоріли хлібороби
На ланах мєстамі +35.
Батько дома налупив лозиною
Єслі ще раз трону мотоцикол.
Я погнався в камишах за коником
Коник заховався у гівні
Я ж не буду… Скоро прийде вечір
Бап піду у соняхах ганять.
Если кто-то не до конца уверен как устроена жизнь, раскладываю на пальцах в виде простенькой схемы. Для этого нам понадобится ввести несколько переменных:
LIFE = Lf
LOVE = Lv
EXISTENCE = E
ЖОПА = Ж
Неоспоримой истиной является то, что:
Lf = Lv + E (с этим действительно тяжело поспорить) - соответственно Lv = Lf - E (но это к делу не относится)
Вторым моим утверждением является следующее:
Ж = E - Lv (с этим тоже тяжело поспорить)
Другими словами Ж = E - (Lf - E) но это неважно, ибо:
E = Ж + (Lf - E) а это подтверждает предыдущий пример, что E = Ж + Lv (то есть существование - это жопа плюс любовь).
Из этого можем вывести также, что:
Lf = Ж + Lv + Lv или Lf = Ж + 2Lv
а из этого, что:
Ж = Lf - 2Lv (для тех, кто слетел с мысли: жопа равна жизни без двойной порции любви).
В завершение еще два примера как можно все это опистать избегая грубых слов:
E - (Lf - E) = Lf - 2Lv
Lf - E = Lf + E - 2Lv (если я не ошибаюсь).
Помнишь нашу поездку в Крым? Ты так мечтала об этом… Ты, я, наш ребенок, наш автомобиль… Чтобы был теплый вечер, первые сумерки… Остановиться среди поля, вдохнуть запах трав, умыться лучами заходящего тепло-оранжевого солнца… Пикник с видом на закат. Так и было. Ты была счастлива в тот момент, я мог это четко видеть. Ты радовалась, играла с дочерью, ласчилась ко мне… А солнце садилось. Коктейль из прохлады, запаха поля и аромата твоих волос, смеха дочери, оранжевого зарева над горизонтом… Я помню, ты стояла и завороженно смотрела вдаль, на то место, куда только что закатилось солнце. У меня было впечатление, как будто ты видишь это впервые в жизни. Я не удержался чтобы не подойти, обнять тебя за талию, прислониться щекой к твоей теплой щеке, как будто бы стараясь подключиться к твоим ощущениям. Прохлада стала нагло и настойчиво бегать по коже. Нам уже хотелось поскорей сесть в теплую машину, и в то же время не хотелось просто так выходить из “момента”. Но “момент” неумолимо ускользал, пейзаж быстро менялся, холодало, Read the rest of this entry »
Дінамо Київ програло:
Батько не вітає синів, кричить на дочок
Мати не накриває на стіл…
Гості остались голодні…
Дінамо Київ програло:
Чоловік не йде кохатись із жінкою
Ходить переживає -
В країні на одну дитину менше
Дінамо Київ програло:
Фанати йдуть недовольні
Перекинули мусорний бак
Підпалили мусор…
Дінамо Київ програло…
Дядьки вийшли на балкон
Курять, голосно матюкаються
Діти навчились… мама недовольна.
Зате іспанські батьки сіли за столи з синами
Іспанські матері і дочки несуть налісники,
Наливають, вітаються, потім йдуть до спальні кохаються
Дітки народжуються, ростуть… падлюки такі…
******************************************
В хаті довго горить світло
За столом сидять люди,
Пють, курять, обсуждають ігру
Жінки поховались по комнатах.
В хаті до ночі не змовкає гамір
Часто уптрєбляється слово «казьол»
Баби – хоч би одна розстроїлась!
Єдина втіха – у москалів та ж сама історія.
“Бем! Бем!” - шоста година!
Треба бігти на зустріч
Треба бігти назустріч сонцю
Назустріч іншим зіркам…
“Гав! Гав!” - загавкав собака
Переплелись сонячники
Зустрілись хлібороби
Бо кожен тягнеться до спорідненого.
Назустріч в сяйві мчать тролейбуси
“Ей, ви теж назустріч сонцю?”
Із вікна виглядує водітєль
Махає рукой і мовчки всміхається.
Дитина нарвала квіти на грядці
Несе мамі
Мама несе начальніку цеха
Начальнік везе любовніку
От така чіхарда собитій в ітогє
Все в світі взаємоповязано
Матроси з морем, море з романтікой
Романтіка з велопрогулянками, а остання з статістікой.
Дмітрій Анатолійович: Да.
ВВ: (в трубці дєланий жіночий голос) Ало, ета Антаніна Павлавна званіт…
Дмітрій Анатолійович: Володя, нє гані.
ВВ: (сміється)
Дмітрій Анатолійович: Шо хотів?
ВВ: фігасє, “шо хотів”… Ти з ким базариш?
Дмітрій Анатолійович: Блін задовбав, мене тут з усіх боків обступили рєпартьори, а ти начинаїш…
ВВ: Ладно, не вознікай.. Чьо трубку не брав?
Дмітрій Анатолійович: Вова, блін капєц, ти як маленький, я шо тут оддихаю по-твоїму?
ВВ: нєт, блін, ти там работаїш хоч би ни всрався (сміється)
Дмітрій Анатолійович: Чуїш, тут Саркозі стоїть чуть лі трубку не вириває, каже “прівєт передай”…
ВВ: Та пашол він в жопу… Я на нього обідився. Чуєш, Мєдвєдь…
Read the rest of this entry »
Владимир: Коля, я тобі казав, ти перегружаїш організм.
Николя: Вова, може не будеш розказувать мені шо я перегружаю, а то я тоже знаю шо ти перегружаїш… моя развєдка тоже без діла не сидить..
Владимир: Нє, підожди, ти по скільки даєш на каждий біцак?
Николя: Вова, ти шо ше будеш мені совєтувать по скільки мені давать на біцак? Може ти ще будеш совєтувать скільки куда у французькому бюджеті виділять?
Владимир: (сміється)
Николя: Нє, так а чо ти начинаїш?
Владимир: Та ладно, успокойся… Давай я в ларьок за бутилкой збігаю, бо й пообідать ні з чим… Давай, мєтнусь, а потім будеш дітям розказувать, шо прєзідєнта Росії в ларьок за бутилкой посилав. Давай, не сци…
Николя: Та не мороч мені голову.. Я тільки прошепчу - мені принесуть нормальний коньяк…
Владимир: Та ладно, ми з тобой такі тєми розрулювали, а ти - шепну.. коньяк.. ти шо зажрався? Ладно, Колька, пора мені, на самальот опаздую (сміється).
Николя: та валі вже, пока.
Владимир: за пока бьють бока (сміється)
Николя: (відвертається до стіни)