В слоныняты радилась идея-2.
(ПРОДОЛЖЕНИЕ ИСТОРИИ).
У полковніка случилось нещастя
У него пропало корито
Он пошел ругаться к соседке
Но узнал, шо то был слоненок
Слоненя уже отлічилось
Ј признаїмся чесно не раз
Шо у когось шось украло
Ј віднесло собі до лісу
Замечанія делали слонику
Черепашок давали часто
Та воно не хотіло здавацця
Бо думало, шо саме класне
Ј от тепер нарвалОсь на полковніка
А полковнік був тоже сильний
Он пошел на разборки к слонихе
Заложить слоненя-неудачніка
А слоніха себе расселась
Ј не хочет слоненка воспитывать
Ну палковнік і разазлілся
Став кидацця в слоніху чим не попадя
Ј садовнік зайшов на гамір
Став й собі кидать у слоніху
Бо її не любили в округе
Слоненя в неї було дуже вредне
А воно їхідне сховалося
Під стіл вместе с хоботом запхалося
Ј ліш лупало очинятами
Синіми, синіми, синіми
А глаза в нього были мамины
Из ресТницами длинными-длинными
Но бесстыдство уже врожденное
Проступало через глазки хитрые
Ј полковнік не знітивсь ні разу
Сині очі сланьонка видали
Ј дістав его палконік за хобота
Упирався слоньонок аж до порога
А коли столкнувся с оным
То глаза порозовішали трохи
Став палковнік слоненяту учить
Шо воно аж інтенсивно заохкало
Надавав черепашек їхідінкє
Понакручував шкоднику уши
Слоненя пропотіло ніхіла
Коли впало в руки полковніка
Но в содєяном не раскаялось
Обіщало надєлать ще більше
Ј палковнік вже не останавлювався
Атваділ на крихіткє душу.
Так провчили слоненка мазолістава
Палковнік вмєстє с садовніком
Ј слоніхє потом било легче
Бо воно вже було як шолкове.
