Вірш, посвящонний 23 фєвраля.
Фашисти привязали к унітазу
Старого комсомольця Костю
Ј дивляцця в глаза єво с угрозамі
Насіліє написано в зрачках
Ви отпустітє, нємци, Костю
Не виноват, не убивал он никого
Та крєпкі руки вже жжимають Кості плечі, -
То окупанта сильная рука
Та вдруг картіна рєзко ізмінилась:
То конніца совєцька прискакала
Ј всіх фашистів шашками побила
Ј ускакала будто внікуда
На самом дєлє ускакали хлопці
В свій штаб сєкрєтний у лісу
Шоб росказать своєму командіру
Яке мачілава вони устроїли допіру
Ј веселився командір в открытую
Хвалив солдатів, пожимав їм руки
Шо ті балдєли од його простої доброти
Бо рєдко командір до них був добрий
А командір простий був в партізанів
За шо його й любили небораку
Міг ковиряцця в носі при солдатах
Ј роздивляцця свої дивні кози
Фашистів страшно не любив він
Хоть їх ні разу толком і не видел
Й фашисти толком не воспрінімали
Його і вмєстє всю його тусовку
За шо ж любить фашистів можна
Тєм болєє після рассказов Кості
Прошедшего недетское насилие
А командіра партізанів і подавно нізашо…
